Володимир Гаков

Неробочі, звані правлячі класи що неспроможні залишатися довго без війни.

Схоже, залишається визнати правоту скептиків, тих, хто вважає ідею мирного існування щонайменше наївною. Історичний досвід людства начебто наглухо блокує цю світлу ідею — про мир без воєн.

З перших своїх творів антифашистська література одночасно стала і підкреслено антимілітаристською. Щоправда, довелося відмовитися від звичних заклинань:« мистецтво поза політикою»,«неопір злу насильством» тощо.

Людина бачить, чує, сприймає переважно те, що підсвідомо хоче бачити, чути та сприймати.

По-справжньому важко саме першим. Коли є приклад, запалений смолоскип у ночі, все легше.

Варто з'явитися якомусь новому відкриттю, покликаному облагодіювати людство, як його прибирали до рук військові відомства.

Ми повністю відчуваємо, як не вистачає часу. А прогрес (прогрес?) мчить усе швидше, і вже не встигаєш не те що замислитися про майбутнє, а й добре розібратися, що відбувається поруч з тобою. Власне не варто поширюватися на цю тему: читач, згадавши на хвилину, що сталося на його очах за останні п'ять років, за рік, сам вирішить для себе, що це за час, коли ми живемо.

Є підстави вважати, що незабаром людина зможе використати технологію для управління певними природними силами – ураганами, цунамі, землетрусами. Якщо ці можливості будуть використані в зловмисних цілях, їхній вплив на середу виявиться непередбачувано тривалим і жорстоким.