Дім в якому.

Розумієш, життя не тече прямою. Вона — як кола, що розходяться по воді. На кожному колі повторюються старі історії, трохи змінившись, але ніхто цього не помічає. Ніхто не впізнає їх. Прийнято думати, що час, в якому ти, - новенький, з голочки, щойно витканий. А в природі завжди повторюється той самий візерунок. Їх насправді зовсім небагато, цих візерунків.

Я був, як птах. Як птах, який може літати. Вона ходить по землі, бо їй і так добре, але якщо захоче... щойно захоче, тоді злетить.

Нікому не подобається, коли сторонні розгадують їхні улюблені ігри.

Я не співаюсь. Я лікуюсь.

...іноді зовсім не обов'язково говорити щось вголос, щоб тебе зрозуміли.

Метелики, красиві при світлі, в напівтемряві однаково чорні і схожі на крилатих тарганів.

Ранок був мерзенний. Сіре, наскрізь вогке, як слизький капелюшок якогось гриба. Дверні ручки в такі дні здаються занадто твердими, будь-яка їжа дряпає піднебіння, жайворонки потворно активні і не дають спокійно поніжитися в ліжку, а сови всім незадоволені і огризаються на кожне слово.

Ніхто з моїх знайомих не вміє так багатослівно мовчати, як Курець. Так всебічно охоплюючи тему.

Коли стає зовсім несила, прибираю гармошку і беруся за індійські казки. Я часто їх перечитую. Дуже заспокійливе заняття. Найбільше мені у них імпонують закони Карми.«Той, хто образив осла в цьому житті, в наступному сам стане ослом». Не кажучи вже про корови. Дуже справедлива система. Ось тільки чим глибше вникаєш, тим цікавіше: кого ж у минулому житті ти образив?

Кохання з'їло тебе. Перше, що вона пожирає — мізки, врахуй.