Духless. Повість про несправжню людину

Я намагаюся побудувати Лондон довкола себе, брате.

... я не можу дозволити собі, щоб у моїй машині на задньому сидінні валялася книга з назвою«Комбат атакує» або«Спецназ виходить на зв'язок». Ми дуже різні, ти врубаєшся? Я не дивлюся«Бригаду», не люблю російську рок, у мене немає компакт-диска Серьоги з«Чорним бумером». Я читаю Уельбека, Елліс, дивлюся старе кіно з Марлен Дітріх і ***ваю від італійських дизайнерів. І свої перші гроші я витратив не на«беху» чотирирічну, як у пацанів, а на поїздку до Парижа.

Кілометри — найкращі афродизіаки.

Найбільше ми ненавидимо те, до чого тягнемося, що ми так ретельно копіюємо, чого заздримо і чим хочемо мати.

Моя вам порада. Якщо в Інтернеті ви побачите цікаву спільноту людей, які вражають вас глибиною філософії або володінням пером, у жодному разі не шукайте зустрічі з ними в реальності. Насолоджуйтесь на відстані, якщо не хочете нових розчарувань.

Ангелам не місце у бруді. Змахни крилами та лети.

Лише одна з тисячі людських особин здатна чинити опір вульгарності і потворності навколишнього світу, залишаючись мислячою людиною.

Цього сезону, втім, як і в попередньому, у Москві модно зображати, що в тебе щодня неділя. І здається, що час зупинився і завжди буде літо. Навіть узимку. І щастя не буде кінця. Всі п'ють коктейль з веселощів навпіл з тугою. І всі впевнені, що ця party ніколи не закінчиться.

Невже нічого не змінилося? Або ні, не так. Невже ми так нічого не змінили?

Інтернет – дуже приваблива штука через такі речі. Крім того, що він є чудовим майданчиком для спілкування, він відкриває людині можливість іншого. Ту, про яку ми читали у фантастичних романах. Можливість перетворення.