Гаррі Поттер та Філософський камінь

- А чому ти не вдягнув свій светр, Роне? - обурився Джордж, - Давай-давай, адже вони мало того, що красиві, так ще й дуже теплі. - Ненавиджу бордовий колір, - простогнав Рон, одягаючи светр. — А на твоєму жодних букв, — хмикнув Джордж, роздивляючись молодшого брата. — Думаю, вона думає, що ти не забудеш, як тебе звуть. А ми теж не дурні - ми добре знаємо, що нас звати Дред і Фордж.

— Цього року ви повинні поводитися добре. Якщо я ще раз отримаю сову з повідомленням про те, що ви щось наробили - підірвали туалет або... - Підірвали туалет? - здивувався один. - Ми ніколи не підривали туалетів. — А може, спробуємо? - хмикнув другий. - Відмінна ідея, дякую, мам.

Потрібна велика сміливість, щоб протистояти ворогам, але набагато більша, щоб піти наперекір друзям.

— А якщо я змахну паличкою і нічого не станеться? - поцікавився Гаррі. — Тоді відкинь паличку вбік і дай йому кулаком у ніс, — порадив Рон.

Мене завжди тішило те, якими дивними шляхами часом йдуть людські думки.

Є події, переживши які не можна не перейнятися один до одного симпатією.

Подорож у твою мрію розпочнеться сьогодні.

Те, що сталося (...) - це найсуворіший секрет, і тому немає нічого дивного, що його знає вся школа.

Дивно, наскільки короткозорим може зробити тебе невидимість.

— Може, варто перетворити одного з вас на годинник, щоб решта не спізнювалася. — Але ж ми заблукали! — Може, тоді в карту?