Хома Гордєєв

... людина, яка багато грішила, — завжди розумна... Гріх — учить...

Ум май хоч маленький, та свій.

... не слухайте нікого, окрім вашого серця! Живіть так, як воно вам підкаже. Люди нічого не знають, нічого не можуть сказати вірного... не слухайте їх! (...) Життя суворе... вона хоче, щоб усі люди підкорялися її вимогам, тільки дуже сильні можуть безкарно чинити опір їй... Та й чи можуть?

Невже потім людина народжується, щоб попрацювати, грошей забити, будинок збудувати, дітей народити і померти?

Немає на землі людини гаже й гидкішою подає милостиню, немає людини нещасливіше приймає її!

... хочеш ти щастя собі... Ну, воно скоро не дається... Його, як гриб у лісі, пошукати треба, треба над ним спину поламати... та й знайшовши, — дивись, чи не поганка?

Потрібно любити те, що робиш, і тоді праця — навіть грубіша — височить до творчості.

Любов до жінки завжди плідна для чоловіка, яка б вона не була, навіть якщо вона дає лише страждання, - і в них завжди є багато цінного. Будучи для хворого на душу сильною отрутою, для здорового кохання — як вогонь залізу, яке хоче бути сталлю.

Людина цінна по опору своєму силі життя, — якщо не вона його, а він її на свій лад крутить, — моя йому повага!