Мефодій Буслаєв. Лід та полум'я тартару

Щоб людина стала мудрішою, її треба емоційно розгойдати. А розгойдати його можна тільки на терезах: прикрість — радість. Інших терезів немає. У стані, який застиг в одній із цих крайнощів, він думати не буде. Просто не забажає думати.

Професійна жіноча безпорадність. Поки вона з тобою, у двох ключах плутається, решту з десятки не підрахує і ліфт не знає, яким пальчиком викликати. А коли виснути не на кому, сейф нігтем відкриє і за хвилину порахує, коли прибутку дадуть дві копійки, якщо протримати їх у банку дванадцять років сім місяців і двадцять вісім днів.

Хто не вміє отримувати радість від малого, того не задовольниш і багатьом.

Шумно страждають лише симулянти та клоуни. І ті й інші з корисливою метою.

Людина вмирає, коли втрачає здатність дивуватися і радіти простим речам. Будь-яка інша смерть смертю не вважається.

Кожен схильний бачити у світі своє відображення. Стомлену людину всі здаються втомленими. Хворому – хворими. Той, хто програв — програв.

І є таке поняття –«довге динамо». Коли дівчина не говорить ні так, ні ні, але й не відпускає тебе.

Клоун! Але небезпечний і безглуздий клоун! Якщо такому клоуну не поплескати, цирк спорожніє.

Служити світлу і бути світлом — зовсім не те саме. Якщо дракона посадили охороняти склад із добротою, це зовсім не означає, що сам дракон — суцільна доброта.

У тебе на обличчі написано: щасливою не буду, але страждати вмію зі смаком. Прям хоч табличку вішай:«Копаюсь у собі совковою лопатою! Не впораюся з обсягом робіт! Терміново надішліть екскаватор!»