Пасинки долі

У світі людей все впирається у гроші.

Завжди існує вибір, який дано нам згори. Кожна людина може вибрати між тим чи іншим вчинком, між добром і злом, Світлом і Пітьмою.

Чомусь ми дорожимо тільки тим, що нам важко дісталося, або тим, що ми вже втратили, а те, що прийшло до нас саме, і те, чим ми володіємо, – не має жодної цінності.

Це справді дуже важливо, щоб тебе розуміли та любили. Щиро, а зовсім не за гроші.

... Стільки людей проживають звичайне, сіре життя, так і не зустрівши потрібної людини, не відкривши в собі потаємних таємниць, які відгукуються тільки у відповідь на ретельно вирощуване, обопільне почуття любові, поваги, прихильності, приязні та потреби. І цих людей, як квіти, що розпустилися, але так і не дали зав'язі, дуже шкода. Люди-пустоцвіти іноді навіть і не помічають, що з ними щось не так, але одного разу запитують:«А навіщо все це було? Навіщо все моє життя?», але не знаходять відповіді. Адже настає час, коли зникає все наносне, зайве, як віднесений чиїмось подихом кульбабовий пух, і тоді залишається лише головне.

Немає нічого в цьому світі страшніше за помсту жінки, чию любов відкинули.

У кожного з нас бувають і радості та нещастя, але радістю ми намагаємося поділитися з близькими, а горе прагнемо пережити наодинці.

Хіба можна прожити життя без кохання? Не можна, так, мабуть, і не варто.

Всевишній дав кожному право вибору — саме на цьому і мир тримається.