Посох і капелюх

— Рінсвінде, я знайома з тобою лише годину, але мене дивує, що ти прожив навіть так довго! — Так, але мені це все-таки вдалося! У мене начебто талант до виживання. Запитай будь-кого. Я до цього навіть звик. - До чого? - До життя. Звик до неї з раннього віку, і не хочу кидати цю звичку.

(Про Рінсвінд) Не те щоб він не виносив виду крові, просто його дуже засмучував вигляд його власної.

У деяких районах міста цікавість не тільки вбивала кішку, але ще й скидала її в річку з прив'язаними до лап свинцевими вантажами.

- Я завжди хотів знати, - гірко промовив Іпслор, - що в цьому світі є такого, через що варто жити? Смерть обдумав його запитання і нарешті відповів: - Кішки, коти - це добре.

- Чому вони ганяються за тобою? — Уявлення не маю. - Та годі! Повинна бути причина! - О, причин купа. Я просто не знаю, яка саме.

Гашишіми, які отримали свою назву внаслідок величезної кількості гашишу, що поглиналися ними, були унікальним явищем серед убивць, оскільки відрізнялися нещадністю і в той же час мали схильність хихикати, тягнутися від гри світла і тіні на лезах своїх жахливих ножів, а також — у виняткових випадках — відключатися в самий невідповідний момент.

— Швидше, ти мусиш піти зі мною. Ти у великій небезпеці! — Чому? — Бо якщо ти не підеш, я тебе вб'ю.

Кішки можуть сидіти в різних кінцях провулка і спостерігати один за одним годинами, подумки виконуючи маневри, які змусили б будь—якого гросмейстера здатися рвучким та імпульсивним.