Щоденник зради

Ще бувають чоловіки — брутальні фатальні красені, з ними якраз можна почервоніти, зблідти, завмерти, як у дитячій грі«Замри!»... Щоправда, фатальні красені чомусь майже завжди дурні, тому дуже швидко відмираєш, як після команди. помри!»

Чоловіки вважають, що чоловіча зрада - нісенітниця, а жіноча -«ах, ох, вона мені зрадила!». Чоловіки помиляються.

У всіх, у кожного дорослого, бувають такі думки, тільки вони не зізнаються, а я зізналася, може людина хоча б один раз написати в своєму особистому щоденнику чисту правду?... Я плачу тому, що мене ніхто не любить.

Гіпотетично можна закинути вудку у ванній та витягнути щуку.

Але особлива близькість не має на увазі, що треба говорити один одному все. Все що думаєш. Все що знаєш. У сімейному житті, особливо в сімейному житті, навпаки, не можна говорити про щось, оголювати якісь речі, щось неодмінно треба тримати при собі. Є в близькості людей заповітна риса, її не перейти закоханості та пристрасті, нехай у пекучій тиші зливаються уста, а серце рветься з грудей від кохання на частини... Надмірна відвертість робить людей, які живуть у шлюбі, нецікавими один одному. Кожен має мати свої таємниці, секрети, особливо деякі речіобов'язково повинні залишатися недомовленими.

В Америці три відсотки населення страждає на синдром неспокійних ніг, це мимовільне посмикування кінцівками, а решта, хто не тремтить ногами, страждає на одержимість здоровим харчуванням. Зазнають почуття провини при найменшому порушенні нав'язаних ним правил харчування, що вимагають часу і грошей!... І зневажають тих, хто харчується неправильно!... Це зміст їхнього духовного життя.

Коли людину в чомусь несправедливо звинувачують, вона відразу починає поводитися як винна.

Немає нічого гіршого, ніж старі шкільні друзі! Старим шкільним друзям краще залишатися у спогадах, а не матеріалізуватися з думок, не плескати тебе по плечу небездоганно чистими руками. Всі ці ностальгічні зустрічі тільки травмують... наводять на думку про вік, імпотенцію, лисину, хворобу Альцгеймера та іншу тлінність життя.

Я вірю, кохання, ще збудешся ти. Природа не терпить ні в чому порожнечі.

У царській Росії можна було змінити прізвище лише з дозволу царя. Якось до Олександра Третього з проханням змінити прізвище звернувся купець із прізвищем Семижопкін... А Олександр Третій написав на проханні:«Зменшити дві». І купець став П'ятижопкіним.