Венера та Адоніс

І плаче від безсилля, і стогне, І мова невиразна в риданнях тоне.

Триматися далі від кохання – вірніше! Я чув, що вона лише дух безтілесний, І сміх, і сльози - все в ній швидко.

З шипами разом троянду треба рвати, Закоханий має бути глухим до докорів. Будь краса під тисячею замків, Любов проб'ється до неї врешті-решт.

Те, що гнітить, маємо ми повалити самі!

Завжди і всюди смертні бояться Будь-яких видінь, знамень, чудес... У них ніби одкровення таяться, У них пізнають пророцтва небес.

Кохання давно вже там, Володіє хіть спітніла землею.

Соромся кохання! Як схоплений злодіями У дорозі багатій, ти жаха сповнена... Ще невловима очима, Для серця трохи всяка страшна.

Завиють пси, а луна їм у відповідь: Як і в небі ловлять звіра слід.

Одним поглядом можна вбити любов, одним поглядом можна воскресити її.