Книга / твір

Ми можемо боротися з ворогами, з собою, з любов'ю і ненавистю, навіть із хворобою та смертю ми можемо потягатися, але час – єдиний, з чим ми не можемо впоратися у нашому житті.

— Бо в мене правильний пис якийсь кульгавий. Взагалі-то він хороший правильнопис, але тільки чомусь шкутильгає і літери спізнюються...

- Я мертва? — Відповідь на запитання, — сказав Смерть, — знаходиться десь між ні і так.

Повірте мені, лікаре Жерар, чоловік сам тримає в руках свою долю. Людина, яка володіє самоповагою, не стане цілими днями сидіти і бити байдики. Жодна жінка не захоче шанувати такого чоловіка.

- Ти сьогодні як ніколи безсердечна. — Ось сердець у мене завжди в достатку. Сімнадцять штук під ліжком.

Страх наближає те, чого ми бажаємо уникнути, але ще й отруює життя сьогодні. Потрібно жити без побоювань. Незалежно від того, що маєш.

Шаленство і велич - це дві сторони однієї монети.

Всі люди навколо, всі вони чужі. Немає близьких, немає рідних, немає важливих. Є просто ті, хто поруч, і ті, хто далеко. По суті, і ті й інші, є величезні відмінності. Але насправді вірити не можна нікому з них. І в цьому головна їхня схожість.

Ще один парадокс у зв'язку з дівчатами вони хочуть, щоб їх запросили, навіть якщо йти туди, куди запрошують, вони зовсім не бажають.

— Я можу залишитися в минулому і отруїти собі існування ненавистю до людей за те, що вони зробили, як зробив мій батько, або ж пробачити їх і більше про них не згадувати. – Але ж це так важко! - Ні, моя радість, навпаки, це набагато легше. Тобі треба пробачити лише один раз. А ненависть треба підживлювати постійно, день у день. Потрібно весь час пам'ятати все , що було зроблено.