Книга / твір

Так ми завжди, даючи все менше, вважаємо, що віддаємо останнє, а за останнє – вимагаємо від усього іншого.

- Де ти була, Нарі? Тільки чесно. - Ти повіриш, якщо я скажу, що походжу зі стародавнього роду джинів-цілителів і була бранкою в потайному чарівному королівстві на іншому кінці світу? – Навіть тобі не під силу видати таку небилицю за правду.

Нікому не слід висловлюватись, не бачачи повної картини.

Небо не знаходиться ні високо, ні низько, ні праворуч, ні зліва. Небо — воно прямісінько в середині грудей тієї людини, яка має Віру.

Магія не поділяється на темну та світлу. Усі міркування про два полюси сили — це умовність, покликана маніпулювати нашою думкою. Магія є магія. Вона як пістолет Войтеха. Хіба сам пістолет може бути добрим чи поганим? Це просто предмет, який має певні характеристики. Гарною або поганою може бути людина, яка її використовує. Так і з магією.

Але що вдієш, якщо собаки розуміють людей, а ті не завжди розуміють собак і навіть один одного.

Людське життя починається і кінчається сльозами.

Ми завжди далекі між собою, Ґрей. Ти говориш про ілюзії. Так вино дає ілюзію радості, а секс – ілюзію близькості.

Кохання: просте слово, легке, як серпанок, не ширше і не довше, ніж вістря голки. Так, саме вістря, лезо, бритва. Воно пронизує саму середину твого життя, твого світу, розтинаючи їх на дві частини: до і після. «До» і«після»... і«протягом» – мить не ширша і не довша, ніж вістря голки.

Слухай уважніше, коли я займуся цією справою, стану на їхнє місце, я нізащо не дозволю грати з собою в ці ігри. Не дозволю витрачати свій час на це — життя надто коротке. І я ненавиджу нечесність і боягузтво.