Лорен Олівер

Кохання – пізнати іншого, як самого себе.

Чи бачиш, не можна бути щасливим без того, щоб іноді бути нещасним.

Ось що означає бути найкращими друзями. Ось навіщо вони потрібні. Щоб допомогти не зірватися у прірву.

Любов — найстрашніша зброя на світі: вона вбиває і коли присутня у твоєму житті, і коли ти живеш без неї.

Перед сходом сонця є момент, коли все небо стає таким блідим, майже безбарвним... Це не зовсім сірий і не білий, мені завжди він подобався, бо коли на нього дивишся, віриш, що ось-ось станеться щось добре.

Як би близько він не стояв, це недостатньо близько.

Хороший друг зберігає секрети. Найкращий друг допомагає зберігати секрети.

Всі ми вбивці, все: ми вбиваємо власні життя, себе минулих, все, що має значення. Ми ховаємо їх під гаслами та виправданнями.

У мене таке відчуття, ніби мене випатрали. Вражаюче, що здатні зробити з тобою слова, вони можуть розірвати твої нутрощі на шматки. "Слово не палиця, кісток не поламає" - що за безглузде прислів'я!

Кохання: просте слово, легке, як серпанок, не ширше і не довше, ніж вістря голки. Так, саме вістря, лезо, бритва. Воно пронизує саму середину твого життя, твого світу, розтинаючи їх на дві частини: до і після. «До» і«після»... і«протягом» – мить не ширша і не довша, ніж вістря голки.