Лорен Олівер

Зараз у моїй голові лише:« Любов. Вона вб'є мене, вона вб'є мене, вона вб'є мене. Ну і нехай".

Знаєш, коли ми остаточно втрачаємо дорогих для нас людей? Коли більше не відчуваємо болю від їхньої втрати.

Мені здається, він читає мої думки, і це дуже тривожно, оскільки мої думки зараз в основному зайняті тим, що його губи - саме досконалість.

Я не можу... не можу дихати, не можу спати, не можу рухатися. Наче навколо стіни: куди не підеш — бамс! Стіна. Чого не захочеш – бамс! Знову стіна.

Кохання – пізнати іншого, як самого себе.

Чи бачиш, не можна бути щасливим без того, щоб іноді бути нещасним.

Ось що означає бути найкращими друзями. Ось навіщо вони потрібні. Щоб допомогти не зірватися у прірву.

Любов — найстрашніша зброя на світі: вона вбиває і коли присутня у твоєму житті, і коли ти живеш без неї.

Перед сходом сонця є момент, коли все небо стає таким блідим, майже безбарвним... Це не зовсім сірий і не білий, мені завжди він подобався, бо коли на нього дивишся, віриш, що ось-ось станеться щось добре.

Як би близько він не стояв, це недостатньо близько.