Книга / твір

Від звуку його голосу я затремтіла і не змогла вимовити жодного слова, тільки не відривала від нього погляду. Сила, яка привела мене сюди, тепер притягувала мене до нього. Мені так сильно хотілося доторкнутися до нього, що я ледве стримувала себе. Він був такий дивовижний, такий неймовірно красивий. Я розуміла, що десь трапляється щось погане, але це здавалося неважливим — зараз, коли я була з ним.

Хороші жінки завжди вважають, що винні, коли їм грубять. Погані завжди ні до чого.

Він або надзвичайно розумний негідник, або найбільший осел.

Це було не легко! Я вбив на це вагон дипломатії та три візки такту!

- Я завжди хотів знати, - гірко промовив Іпслор, - що в цьому світі є такого, через що варто жити? Смерть обдумав його запитання і нарешті відповів: - Кішки, коти - це добре.

Помічайте дрібниці, бо, можливо, хтось намагається достукатися до вас.

... її літери, що сяють у променях сонця, покликані символізувати невпинну пильність лондонських правоохоронців, а відображення людини в них - нагадувати, що їй не сховатися від їхнього недремного ока.

... не можна не помічати небезпеки, що таїться у прагненні до нескінченної досконалості. Адже очевидно, що нескінченна досконалість має у всьому спиратися сама на себе. А тому все, що прагне подібної досконалості, прагне назустріч власної смерті.

Це щось подібне до демократичних виборів: більшість завжди за сволоч…

М'яка підстилка, тепла ковдра, міцні стіни, дах не тече, вікна зачинені добротними віконницями, не пропускають протягів. Не все так погано, якщо розібратися. Але серцю боляче, на душі лежить камінь. Це не її будинок. Хоч у ньому тепло і затишно, вона тужить за Тейнделом, де її любили. Протяги можна якось пережити, а ось холод у серці перенести складніше.