Книга / твір

Скільки людей подорожує за межі власних горизонтів!

Якщо я піду і долиною смертної тіні, не злякаюся зла, бо Ти зі мною.

... у моменти великої соціальної напруги люди, які засвоїли певну точку зору на події, що сповідують певну ідеологію, не завжди мають можливість поглибити цю точку зору — вони повинні діяти зараз, негайно. У бою не до запитань. У бою питання — найчастіше злочин. У бою виконують накази. Питання можна ставити під час перепочинку.

До своїх уже багатьох років я так і не зрозумів значення фрази:«Треба подумати як слід».

Якщо хочеш стати оптимістом і зрозуміти життя, то перестань вірити в те, що говорять і пишуть, а спостерігай і вникай.

Це було як бальзам на душу — поговорити про щось безглузде, безглузде, безглузде: безумство, що вибиває з мене моє власне міцне безумство.

У нас є слова, які позначають стан, відчути які можемо тільки ми самі. Але, незважаючи на це, ми продовжуємо використовувати ці слова, наче вони щось означають.

Вони тебе вбивають, а ти начебто продовжуєш жити, не знаючи, що вже давно мертвий.

Я не герой. Я жертва цього міста, чуваку. Я купую кросівки, машини, нові зуби, дорогий алкоголь, винаймаю дорогу квартиру. Все це із прагнення відповідати соціуму. Вписатися в коло, окреслити рамки, дати зрозуміти. Я купую речі, щоб... зрештою купували мене. І весь мій андеграунд закінчується там, де розпочинається новий контракт. Я із задоволенням продаюсь.

Чотири п'яті свого життя він ставив питання, чому він не мертвий.