Рей Бредбері

А кому дякувати за заходи сонця? Тільки не втручайте сюди Господа Бога! З Ним розмовляють дуже тихо. Я хочу запитати, кого зграбастати і поплескати по плечу і сказати: дякую за сьогоднішнє солодке ранкове світло, дуже вдячний за надзвичайну красу придорожні квіточки і за трави, що стелиться за вітром. Це теж дари. Хто заперечує?

Не слід намагатися взяти з собою всі наші храми, якщо все, що нам потрібне, – дорожній саквояж. Церкву можна вкласти в скриньку, де буде лише потрібне для відправлення меси — ковчежець не більший, ніж може забрати ці руки.

Не переставай сміятися, і ірландський успіх усміхнеться тобі.

Розмалюй картинами свою уяву, щоб ніколи не знати самотності.

І рідкісні погожі дні, коли в природі все знаходиться в рівновазі, наче кленовий лист, підтримуваний легкими подувами благодатного вітерця, лічені ці дні були схожі на Енн Тейлор та її ім'ям і мали б називатися в календарі.

— Скажіть йому, його сестра в пеклі, причому двічі, хай надішле святої води. Ну, провалюйте! В мене своїх справ повно. - Яких приблизно? - Зблювати.

Якщо вам 12, то на кожен свій заклик ви очікуєте почути відгук. Ви відчуваєте, що будь-яке бажання може здійсниться. І часом ви, можливо, і не дуже далекі від істини.

Мати випікала дітей, як пиріжки, всього напекла їх дюжину; найпреснішим і найвигадливішим вийшов старий Джон Редлі. Я не схибив: старий. У десять років став літнім, а до тринадцяти — зовсім старим.

Хліб із шинкою в лісі — не те що вдома. Смак зовсім інший, правда? Гостріше, чи що... М'ятою віддає, смолою. А вже як апетит розігрується!

Хто перестав дивуватися, той перестав любити, а перестав любити - вважай, у тебе і життя немає, а в кого життя немає, Дуглас, друже, - той, вважай, зійшов у могилу.