Книга / твір

Не озирайся на минуле, вирішивши ступити за поріг Вічності.

Відпочинок, спокій, тиша, самотність. Схоже, таку розкіш можуть собі дозволити тільки дуже багаті, адже це нічого не варте. Дивно, що так важко цього досягти.

Той, хто створює щасливий кінець, сам, як правило, у ньому не бере участі.

Нічого не насторожило юну ідіотку. Ні безкоштовний сир, ні комфорт мишоловки!

Чим яскравіше наше внутрішнє світло, тим сильніше воно гріє нас і дарує блаженство.

Вони лежали в комірчині Метью, слухаючи Джона Леннона, а весь Нью-Йорк божеволів від Вуді Аллена. Метью нехтували його історії невротиків, зайнятих копанням у своїй розбещеній душі, вважаючи, що це і є свобода духу. Тільки в божевільному Нью-Йорку таке явище могло зрости у суспільну силу.

Жоден чоловік не ображатиметься, якщо хтось захоплюється коханою ним жінкою. Страждання може заподіяти лише вона сама.

Треба продовжувати життя з того, на чому вона вчора зупинилася, і ми з болем усвідомлюємо, що приречені безперервно витрачати сили, повертаючись у тому ж стомлюючому колі звичних стереотипних занять. Іноді ми в ці хвилини відчуваємо пристрасне бажання, розплющивши очі, побачити новий світ, що перетворився за ніч, нам на радість, світ, в якому все набуло нових форм і одягнулося живими, світлими фарбами, світ, повний змін і нових таємниць, світ, де минулому немає місця або відведене місце дуже скромне, і якщо це минуле ще живе, то принаймні не у вигляді зобов'язань або жалю, бо навіть у спогаді про щастя є своя гіркота, а пам'ять про минулі насолоди завдає біль.

Парфумер творить чудеса, він наполовину алхімік, вважають люди – тим краще! Про те, що його мистецтво — ремесло, як будь-яке інше, знав тільки він, і в цьому була його гордість.

Будинок, не сплачений хоча б частково, лише приміщення, орендоване на позикові кошти.