Красиві цитати

Я ненавиджу тебе, бо інакше я тебе любила б. А кохання — це слабкість. Я ніколи більше не буду слабкою.

- У тебе велике серце. - Яке щойно розбили! Чи трапляється таке з кимось у вашій країні? — Звичайно, ні. Ми або живемо довго та щасливо, або вмираємо від страшних чарів.

Коли ти обдаєш холодом душу ближнього, він починає захищатися, чинити опір, робити все навпаки. Але варто лише виявити кохання, як людина відтає і розкривається. Ось що таке кохання. Це велика праця

Джордж Бернард Шоу якось сказав: "У житті є дві трагедії: Перша - це втратити пристрасть у своєму серці, друга знову знайти його". Схоже Шоу кілька разів розбивали серце... Походу Шоу був тупицею, трагедії бувають, що ж тепер здаватися? Піти? Ні! Коли твоє серце розбите — треба боротися за те, щоб залишитися живим. Так треба! І цей біль і є життя - страх, неспокій, нерозуміння того, що на тебе чекає краще майбутнєі за нього треба боротися... Шоу мав рацію. Коли ми прагнемо того, що покращить наше життя: гроші, популярність, слава — ми забуваємо про головне. Про прості речі, такі як дружба, сім'я, любов. Про те, що в нас уже є... Так, втратити пристрасть — це трагедія, але знайти її знову це все, про що ти можеш мріяти... Моя мрія збулася, і якщо це трагедія, то нехай так... нікому її не віддам...

Повага вигадали для того, щоб приховувати порожнє місце, де має бути кохання.

Нам було років по 15, коли моя подруга, на канікулах у Києві, безоглядно закохалася в хлопчика. І, повернувшись додому, обрушила на сім'ю всю міць цього нетерплячого, що змітає всі заперечення дорослих кохання. Вона хотіла негайно виїхати до Києва назовсім. Сім'ю лихоманило, з ранку до вечора дівчина влаштовувала скандали (я, зрозуміло, співпереживала її шалене почуття). І ось, пам'ятаю, епізод: черговий скандал між закоханою дівчинкою та її вісімдесятирічним дідом, професором, знаменитим у місті хірургом. — Це кохання, кохання! - кричить моя подруга. - Ти нічого не розумієш! Дід акуратно намазав повидло на шматочок хліба і спокійно сказав: — Дурне, кохання- Це роки, прожиті разом.

Я тебе ніколи не обманював і не обманю, поки живий, тому що любов є також совість, і вона не дозволить навіть подумати про зраду.

Любов, що пережила розлучення, винагороджується вічністю.

Але ж це якийсь у тебе дефект – бути таким холодним, зовсім не шкодувати живих людей. По-моєму, у нас у всіх життя і таке коротке, по-моєму, люди й так беззахисні, смертні, під цими костюмами б'ються живі серця, всі такі недовговічні…

Чому ми маємо платити за своїх батьків? Ми – заручники їхньої ненависті, Робере. І не тільки ми, а й наші кохані, і наші діти. За нас вирішують, кого нам любити, кого ненавидіти, кому належати… Нас не питають, ми – речі, тільки з іменами та з душею. Ми не живемо, нас продають, купують, міняють, переставляють, доки ми не виростаємо у господарів таких самих речей, уже наших…