Красиві цитати

Серед найглибших наукових умів навряд чи знайдеш людину, позбавлену свого особливого релігійного почуття. Проте це відчуття відрізняється від релігії профана. Для останнього Бог – істота, на чию прихильність він сподівається і чиєї кари бояться, сублімація почуття, подібного до любові дитини до батька – істоти, з якою вона певною мірою в спорідненості, – нехай навіть це почуття сильно забарвлене благоговінням. Але вчений одержимий почуттям всесвітньої причинності. Майбутнє для нього до останньої дрібниці так само точно і неминуче, як і минуле. У моралі немає нічого божественного, це виключно людський винахід. Релігійне почуття вченого набуває форми захоплення і захоплення гармонією законів природи: адже за ними стоїть розум, порівняно з величчю якого будь-які систематичні роздуми та дії людської істоти – лише невиразне відображення.

Ти повинен любити свою жінку, ту, яка поруч, вона на це заслуговує, якщо не хочеш, щоб її покохав хтось інший. Жінка немов татуювання. Її зауважують: одні критикують, інші милуються. А де вона красуватиметься: на руках, на шиї, на грудях чи нижче, залежить від щедрості твоєї душі та фантазії розуму. Тільки пам'ятай, що якщо ти захочеш з нею розлучитися, шрам у будь-якому разі залишиться на серці, якщо не в тебе, то в неї.

Коли він плакав востаннє? Він плакав, коли народився Тед, але це були сльози полегшення. Він плакав, коли помер його батько після триденної відчайдушної боротьби за життя, коли з ним трапився серцевий напад, і ті сльози, в сімнадцять років, були схожі на ці, невтішні й непереборні, швидше нагадують кровотечу. Але в сімнадцять сльози легше ллються, легше і зупиняються. Коли тобі сімнадцять, все ще попереду.

Чи знаєш, що жінка здатна замучити людину жорстокостями і глузуваннями і жодного разу докори совісті не відчує, тому що про себе щоразу думатиме, дивлячись на тебе:«Ось тепер я його змучу до смерті, та зате потім йому любов'ю моєю надолужу..»

Коли людина сильно закохана, вона не схильна помітити півтони недоліків коханого, розчиняючись часом у грамі його достоїнств.

У цієї розлуки не було причини, з їх любов'ю просто сталося життя.

Любов солодка, як літні дощі, Прекрасна, як велика картина, Вишукана, як милий голубок, Що гадить щодня мені на килим.

Чоловік, коли вдає, що закоханий, намагається бути веселим, галантним, надавати всіляку увагу. Але якщо він закоханий по-справжньому, він нагадує вівцю.

Тільки краса варта любові і водночас зрима; вона єдина форма духовного, яку ми можемо сприйняти через почуття та завдяки почуттю – стерпіти.

Дивно, іноді серце продовжує битися навіть коли розбите.