11 Лікар

— Лікарю, що зі мною відбувається? — Нічого, все гаразд. - Не все, ти вмираєш. - Лікарю! — Ну так, звичайно, якщо ми їй збрехаємо, вона різко видужає!

- Ні! Це не правда! — Це твоя неправда, бо… помовчи!

Краще мати розбите серце, ніж його зовсім.

— Господи, тебе що, весь день доведеться вбивати? - А що, тобі ніколи? Якщо ти поспішала, то могла б убити мене ще в полі. — Але ж ми ледве познайомилися. Я психопатка, а не грубіянка.

— Так, мовчіть, не кажіть мені! По вашій запонці бачу, що у вас є яблуня та кульгава дружина. Я правий? - Ні. — Але ж дружина є? - Ні. — Ну, хоч трохи яблуні? Небагато дружини? Небагато яблук? Ну, співпрацюйте зі мною.

— Як ми цього не помітили? — Низькорівневий фільтр сприйняття чи ми просто тупиці.

— Ти зіпсувала найдавнішу скелю у Всесвіті! - А ти не відповідав на дзвінки.

- Що ти робиш? — Біжу в глухий кут, після прибуття куди, мені на думку спаде геніальний план, який, по суті, буде в тому, щоб не бути в глухому куті.

Будь-хто може сховатися від ворога, Лікарю. А від друга не сховаєшся.

— Емі Понде, через мене плачеш чи що? Знаєш що... - Що? - Попалася!