Брюс Нолан

— Білле, ви маєте«Туманну діву» двадцять три роки. Скажіть чому мене не призначають телеведучим? - Дружище, я не хочу проблем. — Хіба я лисий? Мої зуби гнили? Або, подібно до водоспаду, моє життя йде в мене з-під ніг і летить до чортової матері?!

- Що тебе хвилює? -... Грейс. - Грейс. Хочеш її повернути? - Ні... Нехай вона буде щасливою. Це від щирого серця. Я хочу, щоб вона знайшла того, хто любитиме її, як я люблю її. Щоб вона зустріла того, хто дивитиметься на неї, як я дивлюся на неї. І як ти. - Тепер це молитва.

- Хто ти? - Я є він. Творець небес та землі. Альфа та омега… — О, я знаю, звідки вітер дме. - Брюс, я - Бог.

— Ми вибачимося перед тобою того ж дня, коли з моєї дупи вилізе мавпа! - Який збіг! Сьогодні саме цей день!

— Грейс? — Ні, це Деббі — її сестра, життя якої ти не калічить!