Доктор Перрі Кокс

— Вільні вечори ми проводимо, як усі одружені пари. — Сперечалися, погризлися, помирилися, потрахали?

Життя надто коротке, щоб витрачати безцінний час, працюючи там, де люди не роблять у штани від одного твого вигляду.

Дівчинко моя! У тебе зараз таке обличчя, начебто«Max Factor» оголосило про своє банкрутство!

Запам'ятай, новачок, якщо бігаєш клінікою з трупом, ніхто тебе до іншої роботи не припаше.

— А ти цю штуку ім'я вже придумала? — Я хочу назвати його на честь батька. - Неплатник?

— Хто тут залишив аналіз сечі? - Мабуть, у тебе з'явився таємний шанувальник.

Або у цього хлопця в дупі лампочка застрягла, або в його товстій кишці дозріла геніальна думка!

- Все, з мене вистачить! Я їду додому! - Ні, Джордан, нікуди ти не поїдеш! - Чому? — Бо в тебе щойно води відійшли. —...Я вже ненавиджу цю дитину.

- Перрі, де ми вперше кохалися? - Я тебе благаю! Кохання ми ніколи не займалися...

— Я боялася, що ти подумаєш, що я погана мати… — Мила, ти холоднокровна, накачана силіконом безжальна вбивця. І я сумніваюся, що ти на сто відсотків людина, але ти приголомшлива мама.