Сем Вінчестер

- Мені наснився дуже поганий сон! - Що, правда? Клоуни чи карлики?

— Не знаю, скільки він здер з тебе за любовні зілля... — Нічого! Він мені подарував його. І сказав, що воно не спрацює, якщо ти не любиш мене у глибині душі. Еліксир лише каталізатор. — Думаєш, я люблю тебе? — Десь глибоко в душі. - Тоді розв'яжи. — Ні, ти поки що не розібрався у своїх почуттях.

— Мене більше мучить питання, якого хрону нас вічно вважають за геїв? - Ну, ти ж у нас мачо. А людям здається, що ти переграєш.

— Сем, коли я був людиною, я помер, і мені відкрилося, як безцінне життя, як його треба захищати за всяку ціну, у тому числі життя таких упертих, як Вінчестери. — Моє життя не цінніше за будь-яке інше.

- Це небезпечно. Тебе можуть поранити. - Як і тебе. — У яку б ідіотську історію ти не вплутався, я не відпущу тебе одного й крапка. — Я не розумію, чому це ти робиш? — Бо ти ще мій брат.

Я твій брат, Діне. Якщо тобі колись доведеться поговорити з кимось про щось, цей хтось у тебе вже є поруч.

— Ти гадаєш, я забув? Мабуть, все ще ридаєш, коли бачиш по телевізору Рональда Макдональда! — Зате я не боюсь літати! — Літаки падають! - А клоуни вбивають!

- Бла, бла, бла... - Я такого не казав! - А я тебе так чув!

— Що ж ти маєш на увазі під«старий друг»? — Старий друг це той, який не новий.

- Що ти хочеш цим сказати? - Я був сином. І братом, як і ти. Молодшим братом. Я дуже любив свого старшого брата, практично обожнював. І якось я прийшов до нього, і благав стати на мій бік. А Михайло відвернувся від мене, назвав виродком, монстром і в пекло викинув мене. І все лише тому, що я був іншим, я жив своїм розумом.