Кобзар

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А Дівчина гине —
Якби сама, ще б нічого,
А то й стара мати,

Так сміються ж з України
Стороннії Люди!
Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна .
І розвіє тьму неволі,
світ правди засвітить,

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
слава України!

Молітесь богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь. Все брехня —
Попи й царі...

Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.