Старість це просто свинство. Я вважаю, що це невігластво Бога, коли він дає змогу доживати до старості. Господи, вже всі пішли, а я живу. Бірман — і та померла, а вже від неї цього ніяк не чекала. Страшно, коли тобі всередині вісімнадцять, коли захоплюєшся чудовою музикою, віршами, живописом, а тобі вже час, ти нічого не встигла, а тільки починаєш жити!
Це великий успіх у житті — знайти таку людину, щоб було приємно дивитися, цікаво слухати, захоплено розповідати, не обтяжливо мовчати, щиро сміятися, захоплено згадувати і з нетерпінням чекати на наступну зустріч.
Коли помер Сталін, мама плакала навзрид. А тато, який був дуже мовчазною людиною і ніколи не міркував на політичні теми, раптом сказав: Що ти ридаєш? Що ти плачеш? Мама каже: Сталін помер! Як же ми тепер житимемо?» І тато раптом сказав перше і останнє брутальне слово, яке я від нього чув у житті:«Дура». Чомусь я це запам'ятав.