Будь-який діловий захід стосовно когось — особистий випад. Кожен шматок лайна, який людині доводиться ковтати кожен божий день, є випадом проти нього особисто. Називається — на користь справи. Хай так. Але все одно – суто особистий випад. І знаєш, від кого це засвоїв? Від дону. Від свого тата. Від Хресного. У нього, якщо в друга вдарить блискавка, це розглядається як особистий випад. Коли я пішов у морську піхоту, він вважав, що його це зачіпає особисто. У чому й полягає причина його величі. Чому він є великий дон. Він усе сприймає як свою особисту справу. Як Господь бог. Без його відома пір'їнка у горобця не випаде, і він ще простежить, куди вона впала. Правду кажу? І хочеш ще щось знати? З тими, хто сприймає нещасний випадок як особисту образу, нещасні випадки не трапляються.
Батько зробив йому пропозицію, від якої він не зміг відмовитись. Лука Бразі тримав пістолет біля його скроні, і батько запропонував вибір: або на контракті мозок, або підпис.
Якщо я зможу померти зі словами«Чудова штука – життя», – все інше можна не сприймати всерйоз. Треба навчитися, як батько, ставити на перше місце свою сім'ю, свій дім, своїх дітей, свій маленький світ.
Дон Корлеоне, ще не цілком усвідомлюючи, що з ним сталося напередодні, — ще одурманений лютим болем, зі схвальною усмішкою ворухнув губами, ніби говорячи молодшому синові, — тільки сил не вистачило сказати це вголос: «Е, чого мені боятися? Мене давно хочуть убити – вперше спробували, коли мені було дванадцять…»