Матриця: Революція

Містер Андерсон, із поверненням. Нам вас не вистачало.

Шість годин тому я казала Міровінгіану, що піду за тобою куди завгодно і все за тебе віддам. Знаєш, що змінилося за ці шість годин? Нічого!

- Архітектор попередив, що якщо я не повернуся до джерела - опівночі Зіон буде зруйнований. - Перестань. Ми з тобою не можемо передбачити наслідків нашого вибору, а наслідків самого існування вибору. - Чому? — Він не знає, що означає саме поняття — вибір.

— Якщо пощастить, то там буде хлопець, який перевіряє, чи немає зброї. — А як не пощастить? — То молодиків буде багато.

Печиво хоче кохання, як і всі інші.

Бачили б ви себе, містере Андерсон. Сліпий месія... Ви символ свого вигляду, містере Андерсон. Безпорадні, жалюгідні люди. Вони тільки й чекають, щоб їх позбавили мук.

Відчуваєте, містере Андерсон? Ось вона, смерть. Ось вона... Я повинен вам подякувати, адже зрештою саме на вашому прикладі я зрозумів, у чому сенс будь-якого життя. У тому, що вона колись закінчиться.

— Машинам невідомі емоції. — Кохання — не емоція. Кохання для нас — це зв'язок двох суб'єктів... Здається, ви теж закохані. На що ви підете, щоби не зруйнувати зв'язок з тим, кого любите? - На все. — У такому разі ви опинилися тут з тієї ж причини, що привела і мене.

Ніхто не знає, що буде після того, як людина зробить вибір, не зрозумівши, з чого довелося обирати.