Пірати Карибського моря: Прокляття Чорної перлини

Рішення, прийняте всупереч серцю, може бути хибним.

— Кажуть, такі модні в Лондоні. — Мабуть, модниці Лондона обходяться без повітря.

— Як дістатись острова, який нікому не знайти? Та ще з несправним компасом? — Він не вказує на північ, але ми й не північ шукаємо, правда?

- Хто ти такий? - Ніхто, він ніхто! Шурин троюрідного племінника моєї рідної тітки. Але співає, як ангел! Євнух.

- Ти вкрав мій корабель! - Взяв! Взяв у позику без попиту. Але я неодмінно збирався його повернути...

З дамою битися – нонсенс.

- Зберігати спокій. Ми захопили це судно. - Так, ні з місця. — Удвох з ним не впоратися. Навіть із гавані не вийти. - Синку. Я капітан Джек Горобець. Кмітаєш?

- Так ось який ти обрала шлях. Він же простий коваль. - Ні, він пірат.

— Ви найжалюгідніший із усіх піратів, про які я чув. — Але ж ви про мене чули!

Як справжній джентльмен, ти можеш пристрелити леді, а сам здохнути з голоду.