Сказ про те, як цар Петро арапа одружив

Щастя... Щастя – це метелик! Розумієте? Пурхає, сяде на плече — і бійся його злякати, бережи його. А схопи його грубими руками — нема метелика. Один порох.

— Летіла гуска, за ним гуска, за ним чверть гуска, за ним дві осьмушки гуски. Скільки гусей летіло? — Півгуся не літають, півгуся на тарілці лежать. - А-а! Так, та не так!

Вам здається, що ви одягли чужі личини? Ні, ви їх зняли! Ви прийшли до мене у справжньому єстві!

— Та я розумію... але не можу піти, доки не поясню вам причини моєї відмови. — Та чого тут пояснювати? Я вам дуже вдячна, одного не розумію, чим я вам не підійшла? — Ні в чому, ангеле мій, я не знайшов у вас вади. Так, але ж це ви показали мені, що я вам не милий. Та як же я міг узяти вас після цього за дружину? Життя зі мною було б для вас мукою. — Нас про це не питають. — Та що ж ми, дикуни? У 18 столітті живемо...