Вікінги

Знов і знову мудреців чіпає краса. І вони страждають від кохання. Щасливі дурні, які залишаються байдужими та вільними.

— Вони дикуни, язичники! Вони нічиє життя не цінують. — Я сумніваюся в цьому. Ми християни, але нещодавно ми теж були язичниками. І коли ми були язичниками, ви думаєте, ми не надавали значення турботі про наших родин, наших дітей?

Ніколи не піддавайся впливу інших людей, особливо таких, як я. Завжди думай своєю головою і роби так, як вирішив.

— Що в тебе в руці? — Книга... Євангеліє від Святого Івана. Я… я хотів би зберегти її. — З усіх скарбів ти хочеш це залишити? — Так. — Хм. Чому? — Бо без слова Господнього настане пітьма.

Ти вважав себе слабким і суперечливим, але для мене ти завжди був безстрашним, бо ти наважився спитати.