Загострені кепки / Гострі козирки

— Отже, що за стратегія? — Ти посміхайся. А ти, Артуре, не посміхайся.

Майже всі ви були у Франції. І тому всі знають, що буде далі. Тут мої брати і чоловік, але ж і на вас усіх теж хтось чекає. Я заздалегідь одягла чорне, я хочу, щоб ви подивилися на мене. Подивіться на мене! Хто одягне жалобу за вами? Подумайте про них. Подумайте зараз.

— Несправедливо, що в тебе чотири«Бугатті», коли півкраїни голодує. — Тепер ти соромишся нас? — Я соромлюся, коли згадую, якою я була.

У пабах люди багато чого базікають. Найчастіше за них говорить віскі.

— Аристократи не вірять у прощення. — Як і Шелбі.

— Зав'яжи з опіумом, то він викликає бачення. Просто викинь його, поки він є — це спокуса. Скільки в тебе лишилося? — Сім тонн. — Сім тонн!? — Так. Великий запас, правда Ада?

— Я працюю на благо нашої справи. — Ти журишся. А коли ти журишся, ти приймаєш невірні рішення.

Ти маєш добиватися того, чого хочеш, по—своєму.

— Я вважаю, що чим очевидніший гріх, тим легше йому протистояти. — А гублять нас дрібні пристрасті.

Коли всі тікають – наступай.