Фільм

Або у цього хлопця в дупі лампочка застрягла, або в його товстій кишці дозріла геніальна думка!

Це ще не казочка, це ще тільки мастило.

- У вас все добре? - Чудово. Говорю сама з собою, прокидаюся від страху, що вмираю, і зриваюся на тих, кого люблю. А в іншому все добре. - Оце так! У мого батька такі самі симптоми. Він обійшов усіх найкращих лікарів, і всі ставлять один діагноз: ви єврей. — Але ж я не єврейка. Я атеїстка. — Це дуже єврейською.

Чи не можеш перемогти? Влийся в нас!

Близькість із жінкою залишає на чоловікові слід... На тобі його немає...

- Джек, я хочу запитати, у тебе були і кубки, і вода, і сльоза, ти міг би жити чи не вічно! — Джерело справді відчуває, Гіббс, але краще не знати, яка мить стане для тебе останньою. Кожен шматочок твого єства живе цією нескінченною таємницею. І хто сказав, що я не житиму вічно? Я той, хто відкрив живе джерело! Я не хочу верховодити долею, Гіббс, мені до душі піратське життя. Я ж капітан Джек Горобець! Кмітаєш?

Скільки років я малюю цю картину... і єдиний персонаж, який залишився для мене загадкою, — це дівчина зі склянкою води. Вона в центрі, а думки її десь витають.

Злодій зарікається до першої можливості.

— Кажуть, такі модні в Лондоні. — Мабуть, модниці Лондона обходяться без повітря.

— Воно каже. Дерево каже. - Дерево?! Я не дерево. Я ент. - Страж лісу! Пастир дерев! - Не говори з ним, Меррі, потім не відв'яжемося. — Давень називають мене. — І на чиєму боці? - На стороні? Я ні на чиєму боці... бо на моїй стороні немає нікого, маленький Орку. Нікому більше не діло до лісу.