Фільм

— Чому тобі так подобається битися? - Битися? Все просто! Я не маю ні про що турбуватися. Знаєш, ці хвилини в клітці змушують мене відчувати, що я належу до цього світу, хоч і впаду сто разів. Я впевнений, що піднімуся на сто перший. А коли я піднімаюсь, у цей момент я щасливий, я щасливий і мені не страшно. Саме в цей момент я почуваюся переможцем, розумієш?

- Ти вирішив підкріпитися перед сном, я бачу? - У тебе коробка стояла, я спробував одну штуку. — Або двадцять...

Більшість - це стадо.

— Димом пахне, та взагалі не курить. — Гаразд, мамо, зловила. — Рак легенів ти, мабуть, не обдуриш.

Гаразд, подивимося, що там у Віллі в кишені… О Боже, чиясь рука!

Втрачаю колишню легкість...

Вони просто сиділи чекали. Чекали на життя, чекали смерті, чекали на абсолют, який так і не прийшов.

- Монітор не іграшка, Енді. — Усе, що завгодно іграшка, якщо ти з цим граєш.

— Ти ж танцівниця? — Але, на відміну від тебе, я за життя не танцюю.

— Мене тут не було б, якби ти не була такою хороброю. — Дрібниці. Я завжди хотіла сказати, що піймала за когось кулю, і тепер я можу. Так що, це я мушу тебе дякувати.