Гаррі Поттер і напівкровний Принц

- А раніше ти носи вправляла? — Ні, тільки пальці ніг доводилося вправляти. Але яка різниця! - Е... добре, давай, спробуй. - Епіскей! [ Чути хрускіт ] - Ну, як я виглядаю? — Дуже прозаїчно... — Чудово!

Щодня, кожну годину, навіть, можливо, цієї самої хвилини темні сили намагаються пробити пролом у стінах цього замку. Але зрештою, їхня сильна зброя — це ви. Подумайте про це.

— Ти, мабуть, запитуєш, навіщо я привів тебе сюди. Я правий? — Якщо щиро, сер, після всіх цих років я просто йду куди скажете.

Капелюх закликав бути хоробрими і сильними в цей тяжкий час. Легко їй казати, так? Вона ж капелюх!

Я ніколи не була в цій частині замку, принаймні – у свідомості. Я ж ходжу уві сні, тому сплю у взутті.

- Чому він завжди в крові? - Не знаю. Але цього разу його кров.

— Скажіть, чому, коли щось відбувається, ви троє завжди опиняєтеся поряд? — Повірте, професоре, я ставлю собі те саме питання вже шість років.

- Ти вирішив підкріпитися перед сном, я бачу? - У тебе коробка стояла, я спробував одну штуку. — Або двадцять...