Антон Павлович Чехов

Бережіть у собі людину.

Кажуть, що філософи та справжні мудреці байдужі. Неправда, байдужість - це параліч душі, передчасна смерть.

— Що мені до галасливого світла, що мені друзі та вороги… Як приємно грати на мандоліні! - Це гітара, а не мандоліна. — Для безумця, котрий закоханий, це мандоліна…

Я не розумію, але не розуміти не означає заперечувати.

Якщо найталановитіші люди у всьому місті такі бездарні, то яким же має бути місто.

Діти святі та чисті. Не можна робити їх іграшкою свого настрою.

День взимку від того короткий, що подібно до всіх інших предметів видимих ​​і невидимих ​​від холоду стискається і від того, що сонце рано заходить, а ніч від воззрения світильників і ліхтарів розширюється, бо зігрівається.

Але ревнувати можна лише тих, кого любиш, а хіба я люблю дівчину у червоному? Якщо любити всіх дівчат, яких я зустрічаю, живучи під місяцем, то не вистачить серця, та й надто жирно.

Те, що страшно в житті, відбувається десь за лаштунками.

Немає того понеділка, який не поступився б своїм місцем вівторку.