Чарльз Діккенс

Я не знаю жодного американського джентльмена. Нехай простить мене Бог, що я вжив ці два слова разом.

... Він лише тому дійшов цього висновку, що ніколи не вмів самостійно розібратися у своїх здібностях і, позбавлений керівництва, захоплювався всякою новою пропозицією, радіючи змоги позбутися важкої необхідності думати.

Не велика була б жертва, якби вона цього не вартувала.

Усі дощі, які колись випали чи випадуть, не можуть погасити того пекельного полум'я, яке інша людина носить у собі.

Люди, які займаються благодійністю, діляться на два розряди: одні нічого не роблять, але здіймають великий шум, а інші роблять велику справу, але без жодного шуму.

Справді, кожному з нас дано дуже багато, і нам є за що бути вдячними. Дуже багато, лише ми цього не розуміємо. На жаль!

Є брехня, на якій люди, як на світлих крилах, піднімаються до неба; є істина, холодна, гірка, яка приковує людину до землі свинцевими ланцюгами.

Я не проти побалакати й посприяти чайному столу, тим більше що цьому чимало сприяє наявність на ньому таких спокусливих речей, як вершкове масло та м'які булочки.

Люди з розлюченістю гризуться між собою, замість того щоб блаженствувати в згоді.

«Ідіть геть і покличте місіс Раунсуелл!» — бо він знає, що в критичних випадках ніхто не зможе так підтримати його гідність, як вона.