Чарльз Діккенс

Люди з розлюченістю гризуться між собою, замість того щоб блаженствувати в згоді.

«Ідіть геть і покличте місіс Раунсуелл!» — бо він знає, що в критичних випадках ніхто не зможе так підтримати його гідність, як вона.

Щоправда завжди відважна.

Для продовження днів треба красти вночі, хоч по дві—три години, люба!

Так все життя ми робимо найбоязкіші і негідні вчинки з огляду на тих, кого ні в грош не ставимо.

— Дуже вдячна, сер, — смиренно відповіла місіс Спарсіт, — але, прошу вас, не дбайте про мої зручності. Мені нічого не потрібно. Однак саме невибагливість місіс Спарсіт стала причиною занепокоєння для всього будинку, бо вона так мало дбала про себе і так багато про інших, що дуже скоро стала всім тягарем.

— Я б не сказала, моя люба, що, думаючи про когось, ми тим самим отримуємо право чогось чекати від цієї людини.

... всі бурі зрештою затихають і настає спокій — нагадування людям про ту тишу і безмовність, які приходять на зміну суворій бурі, що зветься життям.

Коли йому нема чого робити, він може розмірковувати про свою знатність. А як це приємно, коли те, про що розмірковуєш, невичерпне!

Совість наша — предмет гнучкий і еластичний — має здатність розтягуватися і застосовуватися до різних обставин.