Деніел Кіз

Жодних питань. Все ясно. Я її люблю.

Прощаючись, ми потиснули один одному руки і, дивно, цей жест виявився більш ніжним і інтимним, ніж можливі обійми.

Я відкрив, як людина може почати зневажати саму себе. Це відбувається, коли він усвідомлює, що чинить неправильно, але не може зупинитися.

Ми так мало були разом... Нам було про що поговорити і було чим зайнятися. Нехай і недовго, але наш час БУВ!

Головне — не зрікатися себе, а звернути зречення зовні. Знайти об'єкт ненависті. Яке значення має, Бог чи людина завдає тобі тілесних мук? Все одно доводиться думати, як жити далі.

Незнання гірше знання, проте їй було страшно дізнатися правду. Будь вона впевнена, що він все знає, ще куди не йшло. Вона не боялася б помилятися, якби поряд був хтось, хто б чітко бачив небезпеку.

Адже жінка, яка чекає на дитину, живе швидше майбутнім, ніж минулим.

Дивно, як люди високих моральних принципів і так само високої чутливості, що ніколи не дозволяють собі скористатися перевагою над людиною, народженою без рук, ніг чи очей, як вони легко і бездумно потішаються над людиною, народженою без розуму.

Якщо я й порозумнішаю, то полюблю тебе ще більше.

Дивно: коли спиш, час для тебе ніби зупиняється, а для всіх інших... йде собі і йде, проходячи повз тебе крадькома і залишаючи в минулому. Підла все-таки штука - час.