Федір Михайлович Достоєвський

Чи взяти силою чи смиренним коханням? Завжди вирішуй — візьму смиренним коханням. Зважишся так раз і назавжди і весь світ підкорити можеш.

Бідність не порок, це істина. Знаю я, що й пияцтво не чеснота, і це тим паче. Але злидні, милостивий государ, злидні — порок—с. У бідності ви ще зберігаєте своє благородство вроджених почуттів, у злиднях ніколи і ніхто. За злидні навіть не палицею виганяють, а мітлою вимітають із компанії людської, щоб тим образливіше було; і справедливо, бо в злиднях я перший сам готовий ображати себе. І звідси питне!

Чим більше я усвідомлював про добро і про все це«прекрасне і високе», тим глибше я й опускався в мою тину і тим здатен був зовсім зав'язнути в ній.

…розумна людина і не може серйозно чимось стати, а робиться чимось тільки дурень.

Зауважте собі, милий князю, що немає нічого образливішого людині нашого часу і племені, як сказати йому, що вона не оригінальна, слабка характером, без особливих талантів і людина звичайна.

Людина істота легковажна і непристойна, і може бути, подібно до шахового гравця, любить тільки один процес досягнення мети, а не саму мету. І, хто знає, можливо, що і вся мета на землі, до якої людство прагне, тільки й полягає в одній цій безперервності процесу досягнення, інакше сказати — у самому житті, а не власне в меті.

Зі ста кроликів ніколи не складеться кінь, зі ста підозр ніколи не складеться докази.

У російському характері стільки позитивності та тверезості погляду, стільки внутрішнього глузування над першим собою…

…не тільки дуже багато свідомості, але навіть і всяка свідомість хвороби.

Добрі і лагідні недовго пручаються і хоч зовсім не дуже відкриваються, але від розмови ухилитися ніяк не вміють: відповідають скупо, але відповідають, і чим далі, тим більше, тільки самі не втомлюйтеся, якщо вам треба.