Федір Михайлович Достоєвський

Я прямо і безжально (і я напираю на те, що безжально) пояснив їй тоді, двома словами, що великодушність молоді чарівна, але — гроша не варта. Чому не варто? Тому що дешево їй дістається, вийшло не живе, все це, так би мовити,«перші враження буття», а от подивимося вас на труді! Дешева великодушність завжди легко, і навіть віддати життя — це дешево, тому що тут тільки кров вирує і сил надлишок, краси пристрасно хочеться! Ні, візьміть подвиг великодушності, важкий, тихий, нечутний, без блиску, з наклепом, де багато жертви і ні краплі слави, де ви, сяюча людина, перед усіма виставлені негідником, тоді як ви чесніші за всіх людей на землі, - ну-тка, спробуйте-но цей подвиг, ні-с, відмовитесь!

Людина вона розумна, але щоб розумно чинити — одного розуму мало.

Ох, Ваня, скільки в житті болю!

Я хочу хоч з однією людиною про все говорити як із собою.

Клянуся вам, панове, що занадто усвідомлювати - це хвороба, справжня, повна хвороба.

Люди, люди – найголовніше. Люди дорожчі навіть за гроші.

Вчіться та читайте. Читайте серйозні книги. Життя зробить інше.

Немає такої ідеї, такого факту, якого б не можна було опошлити і уявити у смішному вигляді.

Ось якась якась дурість, якась несамовита дрібниця, весь задум може зіпсувати...

Без ідеалів, тобто без певних, хоч скільки-небудь бажань найкращого, ніколи не може вийти жодної доброї дійсності.