Марта Кетро

Обіймаю ззаду: — У тебе сивого волосся повно. — Так, вже неновий. Найбільше боюся, що ти знайдеш собі якогось молоденького. І будеш із ним нещасна. Мабуть, це все, що я знаю про кохання.

Якщо міцно любиш, можна вибачити брехню. Коли любиш дуже сильно, нічого і прощати не треба.

Я не граю, я така, яка є. Щира. Навіть, якщо на фіг посилаю – роблю це щиро, від щирого серця, від щирого серця.

Найцікавішим у ньому було моє кохання, тепер – нічого особливого.

Люди в пошуку схожі на вуличних собак з м'якими вухами та дурними зворушливими очима. Дивиться на кожного знизу вгору, мовчки запитує: Ти? Ти мій новий господар? У тебе моя кісточка, місце та повідець? Ні? Тоді почеси мені тут і тут»

Ах, тьотя Соня! У мене якраз перець закінчився – чи не могли б ви на секунду опустити вашу мову в каструлю? Тільки на секунду, бо я отруюся.

Я не знаходжу собі місця. Надто повірила, що воно є, і ось тепер, коли цього місця не стало, жодне інше мені не підходить. У кільці його рук, поряд з ним біля монітора, у куточку його малюнків, у його серці, у його житті. Очевидний вихід – шукати собі місце над чужої, а своєму житті. Але її поки що не існує – без нього.

Плакати це для дітей.

Любовні труби забиті сажею, але чистити нема чого – більше не топимо, потепліло, весна.

Але мій бортовий самописець, не здатний сприймати подібну інформацію, сам натиснув на Reset.