Олександр Сергійович Пушкін

Вітер, вітер! Ти могутній, Ти ганяєш зграї хмар, Ти хвилюєш синє море, Всюди вієш на просторі, Не боїшся нікого, Окрім бога одного.

Усі жінки чарівні, а красу їм надає любов чоловіків.

Якщо жінка в смутку Крізь сліз, крадькома, як-небудь, Назло звичці і розуму, Забуде в дзеркало глянути, - То сумно їй вже не на жарт.

Ми всі вчилися потроху Чому-небудь і як-небудь, Так вихованням, дякувати Богу, У нас не дивно блиснути.

Розрахунок, поміркованість і працьовитість: ось мої три вірні карти, ось що потроїть, всеміряє мій капітал і доставить мені спокій і незалежність!

Але дружби немає і між нами. Всі забобони винищу, Ми шануємо всіх нулями, А одиницями - себе.

Совість її ремствувала голосніше її розуму.

Одружуючись, я думав витримувати втричі проти колишнього, вийшло вдесятеро.

Старий чоловік, грізний чоловік, Реж мене, пали мене: Я тверда, не боюсь Ні ножа, ні вогню. Ненавиджу тебе, Зневажаю тебе; Я люблю іншого, Вмираю люблячи.

Графіня була така стара, що смерть її нікого не могла вразити і що її родичі давно дивилися на неї, як на віджилий.