Едік вів мене під лікоть. Він теж був засмучений, але тримався спокійно. Навколо нас, захоплений інерцією свого агрегату, вився старий Едельвейс. Він нашіптував мені слова вічного кохання, обіцяв ноги мити і воду пити і вимагав підйомних та добових. Едік дав йому три карбованці і звелів зайти післязавтра. Едельвейс випросив ще півтинник за шкідливість і зник.