Взимку грань між ніччю та днем ​​розмита. Цей літній ранок заявляє про себе повним голосом, перекидаючи на землю ківш ніжно-рожевих сполохів. Взимку брудний світанок підкрадається непомітно, нишком. Як професійний убивця.