Вдаватися до спогадів — це не стільки дар, скільки хвороба, а єдине втішне сподівання, те, що ґрунтується на сліпій вірі, це щось нереальне, тоді як очікування, вигодоване надією чи якимись іншими змішаними почуттями — терпінням, нетерпінням, рішучістю, — зводиться до невпинного вагання між радістю та мукою.