- Ах! Ми ж забули їх погодувати! — Вона винувато глянула на Креха. Той із мовчазним докором похитав головою. - А що я? Я бранців ніколи не тримала, тим більше у такій кількості. Я, може, вперше в тюремницях ходжу... Як гадаєш, не пізно їм вечерю нести? У відповідь пролунало глухе каркання. — Так, мабуть, пізно. Раптом вони сплять? Краще одразу зі сніданком йти.