час

Знаєте, буває таке: ти ніколи не був у якомусь місці, не жив у якомусь часі, але потрапляєш кудись, чуєш щось, вдихаєш якийсь запах, і тобі здається, що в тебе ностальгія з того самому місцю, в якому ти ніколи не бував.

Снігопад - єдина погода, яку я люблю. Він мене майже не дратує, на відміну від решти. Я годинами можу сидіти біля вікна і дивитися, як іде сніг. Тиша снігопад. Вона гарна для різних справ. Найкраще - дивитися крізь густий сніг на світ , наприклад на вуличний ліхтар. Або вийти з дому, щоб сніг на тебе лягав. Ось воно, диво. Людськими руками такого не створити.

У три з половиною роки я хотів стати куховаркою, зауважте, куховаркою, а не кухарем. У сім років я захотів стати Наполеоном, і мої претензії з того часу стали неухильно зростати. (У шість років я хотів стати кухарем. У сім — Наполеоном. Та й пізніше мої претензії зростали не менше, ніж потяг до величі.)

Сюжети своїх детективних романів знаходжу за миттям посуду. Це таке безглузде заняття, що мимоволі приходить думка про вбивство.

Негідник ти чи невинний, як дитина. Одне не забувай: Бажання з віком поміркуй.

Будь-якому чоловікові неприємно, коли дружина заробляє більше за нього, а якщо вона ще й тицяє йому цим в обличчя – це неприємно подвійно.

І ось ми сидимо. Одрі та я. І почуття незручності. Втиснулося між нами і теж сидить. — Ед, ти мій найкращий друг, — помовчавши, каже Одрі. - Угу. Ось такими словами жінка може вбити чоловіка. Ні пістолета не треба, ні кулі. Лише кілька слів. І жінка.

Блюз – це пісня про чоловіка, який не має жінки. Або про чоловіка, якого покинула жінка. Або про людину, яка не має нічого схожого на жінку.

Часом буває так, що життєва дорога з легкої і прямої спочатку перетворюється на криву стежку, потім починає петляти, а закінчується зовсім глухим кутом у трясовини.

Ця зустріч – не випадковість. Ти в небезпеці, хоч сама цього ще не усвідомлюєш. Він уже проник у твої кровоносні судини і дістанеться серця. Він зірве там почуття, які ти так старанно вирощувала. Він годуватиме тебе надіями. Любовне завоювання – найбільш егоїстичний із хрестових походів. Знаю, ти вважаєш мене старою пустомеллю, але ти сама скоро переконаєшся в моїй правоті. Щодня, кожну годину ти будеш себе запевняти, що твій опірнепереборно, ти стежитимеш за своїми манерами, за кожним своїм слівцем, проте бажання його присутності виявиться сильнішим за наркотик. Тож не обманюй себе, це все, про що я тебе прошу. Він оселиться в тебе в голові, і ти захворієш на невиліковний абстинентний синдром. Не допоможе ні розум, ні час – час взагалі перетвориться на найгіршого твого ворога. Одна лише думка про те, щоб його знайти, знайти таким, яким ти його уявляєш, дозволить подолати найгірший зі страхів - втратити його і саму себе. Це – найважчий вибір, якого нас примушує життя.