час

Коли несподівано вмирає кохана людина, ти втрачаєш її не одразу. Це відбувається поступово, крок за кроком, протягом тривалого часу, — так перестають приходити листи, — ось випарувався знайомий запах із подушок, а потім із шафи та ящиків. Поступово ти накопичуєш у свідомості якісь зникаючі частинки цієї людини ; а потім настає день, коли помічаєш: зникло щось особливе, і охоплює щемливе почуття, що цієї людини більше немає і ніколи не буде; а потім приходить ще день, і виявляється, що ще щось зникло...

Взимку це місце досить близько до обігрівача, але не настільки близько, щоб змусити потіти; влітку ж, воно якраз на шляху повітряних потоків із відкритих вікон, он там і он там; воно під таким кутом від телевізора, що й не прямо, тому звук гарний, але й не так далеко, щоб створити спотворення картинки... Я можу і продовжувати, але ясна сутність.

Природа літературного успіху – цікава тема. Як багато в ній доданків: особистість художника, характер його обдарування, зовнішні обставини життя, культурний рівень сучасників, мода, випадковість.

Якщо я схожий на будь—якого іншого, якщо у мене немає думок і почуттів, які відрізняли б мене від інших, якщо в звичках, в одязі, в думках я йду за загальноприйнятим зразком, — я в безпеці; я врятований від жахливого переживання самотності. Диктатура домагається цього підпорядкування погрозами та терором, демократія — навіюванням та пропагандою. (Єднання з групою є ще й нині в сучасному західному суспільстві переважним способом подолання відокремленості. Це єдність, в якій індивід значною мірою втрачає себе, мета його в тому, щоб злитися зі стадом. Якщо я схожий на когось ще, якщо я не маю почуттів або думок, що відрізняють мене, якщо я в звичках, одязі, ідеях пристосований до зразків групи, я врятований, врятований від жахливого почуття самотності.)

Католики, одним із яких я був, поки не досяг свідомого віку, та інші християни проти абортів. Ще вони проти одностатевих зв'язків. Ну і що то за херня? Дайте гомосексуалам спокій, у них гарантовано ніколи не буде жодного аборту! Ось і спробуйте знайти у релігії хоч краплю логіки.

Ті, хто дивиться назад, завжди знають, коли час гарно піти.

Джентльмен — це чоловік, який завжди виглядає таким чемним, яким він буває лише зрідка.

Це безглуздо бути поруч із чоловіком, який взагалі—то хороший, але весь час вас ображає.

Страх у суспільстві вирощували та культивували цілком усвідомлено. Страх був частиною його роботи. А щоб страх підтримувався на належному рівні, його слід підживлювати певною кількістю жертв.

Проблема гріха — це проблема, яку людство саме вигадала. Гріх — це стрес, якого немає. У природі немає гріха. ——— Проблеми часто починаються через жінок. Чому? Тому що у жінок на душі гріх. Я наголошую: проблема гріха — це проблема, яку людство саме вигадала. Гріх — це стрес, якого немає. У природі немає гріха. Ми вигадали собі гріх, тому сприймаємо його на кожному кроці, у кожному наступному житті. Оцінюючи інших, стаємо дедалі грішнішими. А грішна людина має спокутувати свій гріх через страждання. Бачите, маю. Не було б гріха, не було б стресу обов'язковості. Обов'язковість — стрес голови, який, як молотком, б'є: треба, треба, треба, він не дає нам змоги замислитися, чи потрібно це нам чи ні. У нього одна відповідь: треба!