гроші

- 30 це не так багато. Знаєш скільки років на Землі? - Під 40?

Не знаю, чого тут було більше — безтурботності чи недомислу. Вони були безтурботними істотами, Том і Дезі, вони ламали речі і людей, а потім тікали і ховалися за свої гроші, свою всепоглинаючу безтурботність або ще щось, на чому тримався їхній союз, надаючи іншим прибирати за ними.

Іноді настає час для розумного, коли немає іншого виходу, крім спалити за собою всі мости. Коли треба йти до кінця, не боячись нікого й нічого. Навіть, якщо потрібно зійти на багаття. Навіть якщо всі навколо вважатимуть тебе зрадником та вбивцею. Важко це опинитися в такій ситуації. І тут головним залишається честь. Те, що ти думаєш про себе сам. Не хтось, а ти. Саме ти сам.

Коли люди так багато себе віддають стороннім, чи це не знак, що їм уже менше потрібно один від одного?

Я люблю сцену, на ній все набагато правдивіше, ніж у житті.

Немає більшої помилки у житті, ніж побачити чи почути шедеври мистецтва у невідповідний момент. Для багатьох і багатьох Шекспір ​​зник через те, що вони вивчали його у школі.

- Хто тобі все це дав? — Мартіне, хазяїн ресторану. — Треба йому подякувати. — Я йому подякував, — сказав хлопчик, — ти вже не турбуйся. — Дам йому найм'ясистішу частину великої риби, — сказав старий. — Він допомагає нам не вперше? - Ні, не перший. — Тоді однієї м'ясистої частини буде замало. Він нам зробив багато добра.

Життя – це насамперед життя душі. І всі багатства зовнішнього світу блякнуть перед стихіями уяви та неприборканістю пристрастей.

Дружба з підлабузниками та прилипалами до чужого багатства нічого не варта.

Найбожевільніша риса у досягненні успіху — те, що всілякі люди вирішують, що ти розбагатіла. І не просто розбагатіла. Вони вирішують, що ти – банк.