людина

Ніхто не звертає увагу на небо, доки не закохається.

Спогади це не так уже й погано. Прекрасна мандрівка у минуле і зовсім не така болісна. Там все підпорядковане нам, це майже рай, звідки нас не можуть вигнати.

Біда зі слабаками в тому, що вони змушують тебе діяти, а потім самі тебе за ці дії ненавидять.

Світ це дзеркало, і він повертає кожному його власне зображення. Похмуріться — і він, у свою чергу, кисло гляне на вас; засмійтеся йому і разом із ним — і він стане вашим веселим, милим товаришем.

— Як усі витріщаються! - Твої друзі? Помітив... Раз ми порушуємо всі правила, і мені горіти в пеклі...

Панове, у мене для вас дві новини. Гарна ми закінчили війну, погана ми її програли.

Смерть – це також пригода.

Без небезпеки не було б чудес, без кошмарів не було б прекрасних снів.

Що робити! Душа у мене зубожіла І геть вислизнула. Я щось комусь наобіцяла І всіх обдурила. Але я не навмисне, а так вже трапилося, І життя закінчується. Що робити! Душа від мене відлучилася Гуляти на волі. І де вона бродить? Кого зустріла? Чому здивувалась?.. А мені без неї не пригадати початку, Початок забувся.

– По-справжньому неординарні люди, – каже вона, – по-справжньому щасливі лише тоді, коли повністю присвячують себе своєму заняттю.